Медико-педагогічний контроль за фізичним вихованням забезпечує комплексне здобуття відомостей про стан цієї роботи в дошкільному навчальному закладі спільними зусиллями медсестри та педагогів (завідувача, вихователя-методиста за участі вихователів).

НАПРЯМКИ МЕДИКО-ПЕДАГОГІЧНОГО КОНТРОЛЮ:

1. Контроль за станом здоров'я, нервово-психічного та фізичного розвитку дітей:

• медичні огляди з комплексним медичним обстеженням;

• функціональні проби на визначення можливостей серцево-судинної та дихальної систем;

• розподіл дітей на медичні групи для фізкультурних занять і за­гартування; індивідуальні призначення обсягів, доз фізичних навантажень у руховому режимі та загартуванні;

• своєчасний перегляд питань про переведення дітей з однієї медичної групи в іншу та про зміну медичних призначень;

• визначення динаміки фізичного розвитку дітей і показників захворюваності (по кожній групі та закладу загалом).

2. Контроль за розвитком рухів і фізичних якостей у дітей (на початку та наприкінці навчального року):

• обстеження фізичної підготовленості дітей за середніми показниками розвитку рухів та фізичних якостей з урахуванням кількісних і якісних показників рухової підготовленості хлопчиків і дівчаток;

• аналіз динаміки змін у розвиткові рухів та фізичних якостей дітей відповідно до програмних нормативів для різних вікових груп.

3. Оцінка організації, змісту, методики проведення форм роботи з фізичного виховання:

• систематичність, тривалість та раціональність розподілу часу між структурними частинами;

• зміст, послідовність дібраних вправ та інших засобів, їхнє дозування;

• норми загартування;

• методи і прийоми проведення кожного заходу;

• раціональність вибору способів організації дітей та використання інвентарю, попередження травматизму в дітей;

• відповідність теми й змісту заходів визначеним завданням та обраній формі проведення; ступінь реалізації поставлених завдань тощо.

4. Оцінка впливу різних організаційних заходів на дитячий організм:

• щомісячне визначення загальної і моторної щільності фізкультурних занять, інших форм роботи (індивідуальне хронометрування) та ступеня фізичних і психічних навантажень на дитину (візуальна оцінка зовнішніх ознак втоми; підрахунок частоти дихання; пульсометрія для побудови фізіологічної кривої фіззаняття - графіка пульсометрїї);

• контроль за реакціями на загартування у дітей, особливо у новачків та ослаблених;

• узагальнення даних про стан їхнього здоров'я та про зміну показників захворюваності.

5. Контроль за організацією рухового режиму:

• доцільність і достатність поєднання в режимі дня різних форм роботи з фізичного виховання;

• визначення шляхом хронометрування та аналізу показників тривалості виконуваних рухів за день чи за інший часовий відтинок, кількості локомоцій упродовж дня залежно від віку та статі дітей, пори року тощо.

6. Нагляд за санітарно-гігієнічними умовами:

• утримання місць занять (групові приміщення, фізкультурні куточки в групах, рекреаціях, фізкультурна і музична зали, басейн, фізкультурний майданчик, ігрові майданчики);

• стан фізкультурного обладнання та інвентарю у приміщеннях і на майданчиках;

• стан одягу та взуття дітей для щоденного перебування в групах та прогулянок, для участі в різних формах роботи з фізвиховання тощо.

7. Робота з батьками та персоналом ДНЗ. Істотним компонентом в організації фізичного виховання у дошкільному навчальному закладі є співпраця педагогічного колективу з родинами вихованців, просвітницька робота з батьками та персоналом дошкільного закладу. Цей напрямок діяльності забезпечується:

• організацією змістовної наочної пропаганди (батьківські куточки, інформаційні бюлетені, фотостенди та ін.);

• обговоренням проблем зміцнення здоров'я і фізичного розвитку дітей на батьківських зборах та консультаціях, виробничих нарадах;

• активним залученням технічного, медичного персоналу та членів родин вихованців до безпосереднього спостереження системи роботи закладу, до підготовки та проведення фізкультурних заходів з дітьми та методичної роботи з педкадрами (педради, семінари і практикуми, педагогічні читання тощо).

Наприкінці заняття слід звернути увагу на таке:

• щільність заняття, тобто кількість часу, що витрачає дошкільник на навчальну діяльність. Норма - не менше 50 % і не більше 65-70 %;

• момент стомлення дітей і зниження їхньої пізнавальної активності. Визначається під час спостереження за збільшенням рухових і пасивних відволікань дітей упродовж навчальної роботи. Норма - не раніше ніж через 10-12 хвилин на занятті (залежно від тривалості заняття);

• темп і особливості закінчення заняття: швидкий темп, "зжужманість", немає часу на запитання (формування оцінно-контрольних дій), швидке, практично без коментарів закінчення;

Гігієнічні вимоги до заняття:

1) температурний режим: +15 — +18°С, вологість: 30-60%; 2) фізико-хімічні властивості повітря (необхідність провітрювання); 3) освітлення;

4) попередження стомлення і перевтоми;

5) чергування видів діяльності;

6) своєчасне і якісне проведення фізкультхвилинок;

7) дотримання правильної робочої пози дошкільників;

8) відповідність меблів росту дошкільника.

Схема аналізу заняття із фізкультури:

1. Підготовка посібників (їхня кількість, розташування).

2. Дотримання санітарно-гігієнічних вимог.

3. Розподіл фізичного навантаження за окремими частинами заняття.

4. Зв'язок із попереднім заняттям (закріплення, ускладнення окремих видів рухів).

Структура заняття:

• Тривалість заняття, тривалість кожної частини, навантаження.

• Кількість дітей, що виконує рухи.

• Характер активності дітей під час виконання рухів.

• Якість показу вправ вихователем.

• Відповідність показу і словесного впливу.

• Індивідуальна робота з дітьми.

• Навчальний характер оцінки виконання рухів дітьми.

• Володіння вихователем прийомами навчання.

• Оволодіння дітьми програмовим матеріалом.

• Моторна та загальна щільність заняття.

Контроль за заняттям з фізичної культури

             У системі медико-педагогічного контролю головне місце відводиться аналізу занять з фізичної культури як основній формі організованого навчання дітей фізичним рухам та формування їх фізичної досконалості.

Головний зміст цього контролю складає:

• визначення рівня фізичних навантажень на організм дітей, їх відповідність віковим та анатомо-фізіологічним можливостям;

• визначення правильності побудови заняття, його моторної щільності.

Правильність побудови заняття з фізичної культури можна встановити нескладними методами дослідження.

1.Візуальне спостереження дозволяє виявити відповідність фізичного навантаження стану здоров'я та рівню рухової підготовленості дошкільників. Спостереження дають можливість судити про ступінь втомлення дітей за зовнішніми ознаками:

 - невелике, звичайне втомлення - незначне почервоніння шкіри, незначна пітливість, трохи прискорене або рівне дихання, чітке виконання рухових завдань, відсутність скарг на втомлення;

- середній ступень втомлення - значне почервоніння шкіри, значна пітливість /особливо обличчя/ частіше дихання з періодичними глибокими вдихами і видихами, порушення координації рухів /нечітке виконання рухових завдань, додаткові рухи, незначні погойдування тулуба/, скарги на втомлення ;

- значне втомлення /перевтомлення І - різке почервоніння або збліднення шкіри /особливо обличчя/, загальна значна пітливість, часте, поверхове та аритмічне дихання, порушення координації рухів, тремтіння кінцівок, скарги на головокружіння, головний біль, нудоту.

Хронометрування дозволяє підрахувати загальну та моторну щільність заняття.

Загальна щільність визначається співвідношенням раціонально використаного часу до загальної тривалості заняття у відсотках.

До раціонально часу заняття відноситься час використаний на виконання вправ, сприймання та осмислення дітьми пояснень, вказівок, спостереження за показом рухів та за виконанням вправ іншими дітьми, організований аналіз дій своїх товаришів, допоміжні дії - перешикування, установка посібників, і т.д.

До нераціональних витрат часу відносяться: передчасне завершення заняття, перерви в занятті, що викликані порушенням дисципліни, поганою підготовленістю до заняття тощо.

Загальна щільність заняття вважається достатньою при завантаженні його не менш ніж на 80 %.

Моторна щільність заняття підраховується за схемою: у першій графізаписують всі види рухової діяльності дитини /ходьба, біг, виконання вправ, гра та інш./, за якою спостерігають протягом всього заняття. У другій графі відмічають показання секундоміра . Фіксують початок заняття та його закінчення. У схемі визначають початок кожного виду діяльності дитини, за якою ведуть спостереження. Кінець його є початком відліку часу виконання наступної дії /секундомір не вимикається/. По закінченні заняття підраховують час, витрачений на виконання вправ та інші види рухової діяльності.

Моторна щільність визначається співвідношенням часу, витраченого на безпосереднє виконання вправ дитиною /за якою спостерігали/ до всього часу тривалості заняття у відсотках. Наприклад, тривалість заняття у середній групі була 28 хв. Діти виконували загальнорозвиваючі вправи, основні рухи, брали участь у рухливій грі, перешиковувалися - 20 хв. Моторна щільність заняття з фізкультури у даному випадку становить: 20×100:28=71% .

Моторна щільність змінюється залежно від змісту, організації, методики проведення заняття, наявності достатньої кількості інвентаря, рухової підготовленості дітей даної групи. Вона буде нижчою, коли дітям запропонують нові незнайомі їм фізичні вправи. Оптимальною моторною щільністю заняття слід вважати для молодшої групи - 60 - 65 % середньої групи - 65 - 70% , старшої групи - 70-75% підготовчої групи - 75 - 80%.

Критерієм ефективності оздоровчого ефекту заняття є показники моторної щільності вищі за оптимальну.

Визначення фізичного навантаження дозволяє оцінити вплив фізичних вправ на серцево-судинну систему дітей, визначити фізіологічну криву. Об'єктивним показником впливу фізичного навантаження на дитину є частота пульсу та частота дихання.

Частоту пульсу підраховують (за 10-секундними відрізками та помножують на 6) 6-7 разів у ході заняття:

• перед початком заняття - за 3 хв. до нього;

• після виконання загальнорозвивальних вправ;

• у середині основних рухів (після другого-третього рухів);

• після останнього основного руху;

• після рухливої гри;

• наприкінці заключної частини;

• через 3-5хв. після закінчення заняття.

             Частота пульсу залежить від індивідуальних особливостей дошкільників. Тому в окремих дітей пульс може значно відрізнятися від вищевказаних середніх даних.

             При незначному навантаженні (вправи з рівноваги, метання предметів у ціль, на дальність, ігри середньої рухливості) серце скорочується 120- 136 разів за хвилину. При середньому навантаженні - 150-160 разів за хвилину. При високому навантаженні (біг з максимальною швидкістю, лазіння по канату, ігри високої рухливості) - 170-180 разів за хвилину.

             Для дітей основної медичної групи гранично допустимі такі навантаження, що викликають частоту серцевих скорочень у дітей 3-4років до 140-160 ударів за хвилину; у дітей 5-6 років 150-180 ударів за хвилину, хоча цей стан дітей має бути коротким - упродовж 2 хв. При правильній побудові заняття пульс відновлюється протягом 3-5 хвилин. У заключній частині він більший від нормального. Якщо пульс відновився вже у заключній частині - навантаження мале, а якщо після 5-хвилинного відпочинку удари прискорені - завелике.

           Частота дихання. Під час спокою частота дихання у дошкільників має такі величини за І хв.: 3роки - 28-30 разів; 4роки - 26-28 разів; 5років - 24-28 разів; 6років - 22- 24 рази. Після фізичного навантаження частота дихання може збільшуватися навіть удвічі. Під час виконання інтенсивних рухових дій, вона може досягти 50-60 вдихів і видихів за хвилину. У випадку частого поривчастого дихання, задишки під час ігор значної рухливості та інших фізичних вправ їх необхідно припинити. Час повернення частоти дихання після заняття фізкультурою до вихідних даних залежить від ступеня стомленості та тренованості організму дитини.

Організація занять з фізкультури для дітей підготовчої медичної підгрупи

             Діти підготовчої медичної підгрупи (схильні до захворювань) у змозі виконувати програмні вимоги, але з обмеженням, що обумовлюється станом здоров'я. Для дітей, які часто слабують на гострі респіраторні захворювання, гранично допустимою є частота серцевих скорочень до 170 ударів на хвилину, а для дітей з хронічними спалахами інфекції верхніх дихальних шляхів - 150 ударів. Тому ослаблених дітей треба обмежувати у виконанні вправ на швидкість і тих, що вимагають силових зусиль (біг, стрибки, ігри високої рухливості, естафети).

                Такі діти на початку навчального року виконують загалом всі вимоги програми, але рухи, що викликають серцеві скорочення вище 150 ударів на хвилину, - лише у 50 відсотків інтенсивності навантаження здорових дітей. У січні-лютому навантаження збільшується до 75 відсотків, у квітні-травні доводиться до 100 відсотків за умови, що дитина регулярно відвідувала дитячий садок. Діти, що повернулися до своєї групи після перенесеного гострого респіраторного захворювання, беруть участь у занятті з фізкультури з першого дня, але інтенсивні навантаження вдвічі менші, ніж для здорової дитини (незалежно від періоду навчального року). Протягом 3-4 тижня навантаження поступово збільшують.

                Малята з хронічними спалахами інфекції верхніх дихальних шляхів на початку навчального року і після перенесених гострих респіраторних захворювань у перші дні в садку отримують чверть інтенсивності навантажень з подальшим поступовим збільшенням її обсягу. Якщо стан здоров'я дитини дозволяє, навантаження доводять до рівня, прийнятого для підготовчої групи. Щодо дітей, які слабують на рецидивуючий бронхіт, важливо звернути увагу на постановку правильного дихання. Таким дітям рекомендується більше вправ на верхній плечовий пояс, на профілактику порушень постави та плоскостопості. Для них інтенсивні навантаження - у половинному обсязі, причому краще вдвічі зменшити кількість повторень вправ, залишаючи досить високою швидкість виконання. До дітей з короткозорістю 3,0-4,0Д, а також косоокістю потрібно бути дуже уважними під час вправ зі статичною напругою, різкими рухами, струсами.

                Стрибки у довжину, висоту, зістрибування таким малятам можна виконувати лише на м'якому грунті або матах, поролоні. Строго обмежувати вправи на віджимання, піднімання прямих ніг з положення лежачи на спині, скорочується час утримання статичної пози типу "рибка", "ластівка". Перетягування каната, лазіння по канату і жердині, різкий ривок з місця з максимальною швидкістю -протипоказані.

                Інтенсивність фізичних навантажень для дітей з вадами зору необхідно підвищувати поступово і дуже обережно. Під час рухливих ігор, бігу, ходьбі на лижах тощо за ними треба уважно стежити, щоб за першими ж ознаками втоми перевести на спокійний вид рухової діяльності. Діти, що перенесли ревмоатаку, через рік після неї поступово входять у навантаження.; для них обмежуються такі вправи, що викликають частоту серцевих скорочень понад 150 ударів на хвилину,- скорочується тривалість бігу на швидкість, обмежується участь в естафетах, рухливих іграх.

                Вправи зі статичною напругою, стрибки використовуються дуже обережно. Рекомендуються вправи на зміцнення м'язів спини, живота. Навантаження збільшується поступово, вправ зі складних вихідних положень уникають. Діти, які слабують на діабет чи ожиріння, також мають обмежуватись у фізичних навантаженнях (пульс не більше як, 150 ударів на хвилину) . А от тривалість помірних навантажень (наприклад, повільний біг, ходьба у середньому темпі) рекомендується збільшувати. Невеликі навантаження слід давати дітям, у яких стан здоров'я добрий, а рівень розвитку фізичних якостей низький. Але для них обсяг вправ та їх інтенсивність збільшують швидше, ніж для ослаблених малят.

Консультація для батьків

«Безпека вас і ваших дітей: профілактика харчових отруєнь»

Літо крім безліч задоволень приховує чимало небезпек: і пере­грівання на занадто спекотному сонечку, і енцефалітні кліщі, і ба­гато інших нерадісних подій. Втім; дещо трапляється влітку наба­гато частіше, ніж в інші пори року. Йдеться про харчові отруєння.

Слід зазначити, що медичне і побутове розуміння проблеми різняться. Зазвичай ознакою отруєння вважають розлад шлунку (діарею).

З медичної точки зору причин такої «неприємності» може бути безліч.

Руки мили?

Найбільша група «отруєнь» з усіма класичними ознаками (ну­дотою, блювотою, проносом, високою температурою) — це так зва­ні, гострі кишкові інфекції (ГКІ). Іноді їх ще називають «хвороба­ми брудних рук».

Усього відомо понад 30 різних ГКІ, причому їх відмінна озна­ка—епідемічний характер.

Для кишкових інфекцій характерні так звані спалахи, тобто масове і практично одноразове захворювання людей.

Основна причина виникнення ГКІ — мікроорганізми, що міс­тяться в їжі або воді. Звідки вони там беруться? Звідусіль. По­вітря, немиті руки продавців-кухарів-споживачів, всюдисущі та універсальні рознощики, наприклад мухи.

Будь-які харчові продукти є чудовим середовищем для розмноження мікробів. Головне, щоб було порушено основне правило збе­рігання/приготування — температурний режим. Візьміть салат «Олів’є», виставте його на сонечко на добу — і отримаєте сильну бактеріологічну зброю. Або не досмажте річкову рибу. Або просто не помийте принесені з ринку овочі або фрукти. Ефект буде при­близно однаковим.

Спектр неприємностей буде відрізнятися залежно від того, якого саме збудника ви «проковтнули». Збудників кілька десят­ків, і серед них є як такі, що нагороджують «господаря» триден­ним проносом без особливих наслідків, так і справжні агресори, здатні вбити людину.

Як не попастися:

► мити руки перед їжею своїм дітям і собі (як би банально це не звучало);

► обов'язково мити кип'яченою водою фрукти і овочі, які не бу­дуть піддаватися термічній обробці; інші можна помити і зви­чайною водопровідною водою;

► пити тільки кип'ячену або бутильовану воду;

► швидкопсувні продукти зберігати в холодильнику.

Тортик із сюрпризом

Другий варіант розвитку подій — людина скуштувала їжу з бактеріальними токсинами. Звідки вони там беруться? З бакте­рій, звичайно. Цілком імовірно, що самих мікробів там не дуже багато, проте отрути в продукт вони виділили від душі. Головне, щоб умови були відповідні — тепло і достатньо часу.

Класичних випадків інтоксикації два: стафілокок і ботулізм. Стафілокок — дуже поширений мікроорганізм. Найчастіше він відповідає за різноманітні гнійнички на нашій шкірі. Ми час­то не надаємо цій інфекції значення, вважаємо, що «саме підсо­хне і відвалиться». Але якщо ці гнійнички з'являються на руках кондитера, який готує крем, для тортів чи тістечок, то шанс від­валитися є у всіх, хто з'їсть ці солодощі «із сюрпризом» — токсин стафілокока, який накопичується в значних кількостях. Настіль­ки значних, що можуть спричинити токсичний шок, летальність за якого може досягати 10 %. Ознаки стафілококової агресії: різке підвищення температури, озноб, інтенсивні м'язові і головні болі, висип на тілі, нудота, блювота і пронос.

Наступний класичний випадок — ботулізм. Мікробам, які про­дукує токсин, не потрібен кисень. Живе ця зараза (на ім'я клостридія ботулізму) в землі, в річковому мулі, в кишковику тварин, птахів і риб, тобто практично скрізь. Причому в несприятливих умовах клостридія перетворюється на спори і здатна витримува­ти заморожування, висушування, 6-годинне кип'ятіння, 18%-ий розчин солі тощо. Уявили собі монстра?

А тепер найцікавіше. Токсин, що продукується цією клостридєю, — ботулотоксин є найсильнішою природною отрутою, смер­тельна доза для людини становить 0,3 мкг. Джерелом є домашні консерви, ковбаси та копченості. Справа в тому, що тільки в про­мислових умовах можна забезпечити такий температурний ре­жим, за якого загине навіть най загартованіша спора клостридії. Втім, у консервах клостридія може себе видати, тому що в процесі життєдіяльності у неї відходить безліч газів. Вони накопичують­ся і починають розпирати банку. Виникає так званий «бомбаж». Найгірше, що на смак, колір і запах їжа не змінюється ні на йоту.

Отруєння ботулотоксином має такі ознаки: моментально роз­вивається м'язова слабкість, з'являється різка сухість у роті, «ту­ман» перед очима і двоїння предметів, відчуття «грудки» в горлі. Зіниці у того, хто з'їв ковбасу з клостридіями, дуже широкі, ди­хання поверхневе, обличчя втрачає міміку (стає маскообразним), змінюється тембр і висота голосу.

Як не попастися:

► купувати кондитерські вироби тільки в перевірених часом ма­газинах і від таких же перевірених постачальників, а дітям ба­жано їх узагалі не вживати;

► не захоплюватися виготовленням і вживанням домашніх кон­сервів (м'ясо, птиця, риба, гриби), тим більше не купувати їх в інших людей і не давати їх для вживання дітям.

Ясного вам і теплого сонця і поменше спілкування з «людьми в білих халатах», шановні батьки!

 

Вода становить близько 80 % маси тіла дитини. З дорослішанням частка води в її організмі зменшується до 68-72 %. Вода є транспортувальником резон в організмі, середовищем для здійснення біохімічних реакцій, адже вона є добрим розчинником. Разом з водою од організму потрапляють різноманітні макро- та мікроелементи.  Вода, яку ми даємо пити дітям у дошкільному закладі, має бути якісною і добре очищеною. Адже вживання неякісно води (неочищеної водопровідної) є однією з причин порушень діяльності шлунково-кишкового тракту у дітей. Погана вода негативно впливає на більш вразливий, ніж у дорослих, дитячий організм.

 Чому питний режим є важливим

Нестача води в організмі призводить до зневоднення, а потім і до порушення водно-сольового обміну, терморегуляції, через що може навіть статися перегрів організму. Нестача води також негативно впливає на всмоктування поживних речовин у кишківнику і призводить до швидкої втомлюваності при незначних фізичних чи розумових навантаженнях (це насамперед зумовлено недостатнім надходженням води до клітин мозку).

При зневодненні спостерігаються такі симптоми, як пригнічення сечовиділення, темно-жовтий колір сечі. Можуть також бути потріскані сухі губи, сухий язик, блідий сіруватий відтінок шкіри, судоми, пронос, блювання.

Саме тому важливо, щоб дитина могла отримувати воду вчасно та у  достатньому об`єм. З цією метою у дошкільних закладах організовується питний режим.

 

Як ми організовуємо питний режим

Згідно з пунктом 1.5 Інструкції з організації харчування дітей у дошкільний навчальних закладах, затвердженої спільним наказом Міністерства освіти і науки України та Міністерства охорони здоров’я України від 17.04.2006 № 298/227 (далі — Інструкція № 298/227), для організації оптимального питного режиму потрібно забезпечити дітей водою за індивідуальною потребою. Кип`ячену воду дають після охолодження докімнатної температури. Її зберігають у добре вимитому посуді і міняють не рідше ніж раз на добу.

У нашому дошкільному закладі питний режим для дітей організовують так:

·         воду кип’ятять, остуджують до кімнатної температури та зберігають у харчоблоці з відповідним написом;

·         помічники вихователів і няні отримують воду з харчоблока у відповідно маркованих чайниках чи глеках;

·         питну воду у групових кімнатах замінюють не рідше одного разу на добу;

·         за потреби вихователь або помічник вихователя видає дитині її чашку та наливає воду (діти старшого віку можуть брати чашки і наливати воду самі)

Вимоги  до  миття  посуду  в  групових  приміщеннях

   Відповідно до  пункту 5.3 Інструкції з  організації  харчування дітей  у  дошкільних  навчальних  закладах, затвердженої  наказом Міністерства  охорони  здоров’я   України  та  Міністерства освіти  і  науки України  від 17.04.2006 № 298/227 (далі - Інструкція)  в  приміщенні  харчоблоку , їдальні, біля  буфетних  груп  мають  бути  інструкції  щодо  правил  миття  кухонного  посуду.

   Кухонний  посуд  у  групах після  приймання їжі  дітьми  замочують  у  воді  за  температури  +50 - +60С  з  мийним  засобом, ополіскують  гарячою  проточною  водою. Спочатку  миють  чашки, потім  тарілки, в  останню чергу  миють  столові  прибори.

    Замочування  кухонного  посуду  з  мийним  засобом  проводять  у  першому  відділенні  мийної  ванни, де  відмічено  рівень  заповнення  водою, ополіскування  проводять  у  другому  відділенні  під  проточною  водою.

   Чистий  столовий  посуд  просушують  на  гратчастих  полицях, ставлячи  на  ребро, і  зберігають  у  закритих шафах,  а  столові  прибори - в  ємкостях, ручками  догори.

З В Е Р Н І Т Ь    У В А Г У!! Витирати  посуд  заборонено.

  Ємкість  для  столових  приборів, розноси  для  зберігання  чистих  чашок  необхідно  мити  не рідше  ніж  раз  на  день.

  Столові  прибори, зокрема  ложки, вилки, необхідно   мити  з  додаванням мийних  засобів  з  подальшим  ополіскуванням  гарячою  проточною  водою  за  температури  не  нижче +65С.

  Серветки  після  використання  промивають  у  гарячій  воді  з  мийним  засобом, потім  кип’ятять  і  просушують.

  Ганчірки  після  миття  посуду  прасують, сушать і  зберігають  сухими в  закритій  промаркованій  тарі. У  разі  зношення  ганчірки  своєчасно  замінюють  на  нові.

  Згідно  пункту 5.7 Інструкції  столи, ванни для  миття  кухонного  посуду після  закінчення  роботи  миють  мийними  засобами.

  Помічник  вихователя  під  час  миття  кухонного  посуду, інвентарю  та  обладнання  в  буфетній  групи  має  неухильно  дотримуватися  чинного  законодавства   з   організації  харчування  дітей  та  охорони  праці.

    Матеріал використано з журналу ПУДЗ №6, 2013 року

Пам’ятка   для  помічника  вихователя

щодо  миття  посуду у буфетній

 

До  миття  посуду  допускають  осіб ,які  пройшли  медичний  огляд, атестовані  з правил  безпечної  експлуатації  обладнання, пройшли  вступний  інструктаж  з  охорони  праці.

  Мити  посуд  у  буфетних  групових  приміщень дошкільного  закладу  згідно  зі  службовими  обов’язками мають  помічники  вихователів. Їм  слід  пам’ятати  про  особисту  відповідальність  за  виконання  санітарних  вимог  до  миття  посуду  та  утримання  групових  кімнат.

 

 Перед  миттям  посуду  помічник  вихователя має:

·        Надягти  санітарний  одяг, заправити  волосся  під  головний  убор – хустку  або  ковпак;

·        Перевірити  або  забезпечити  чистоту  на  робочому  місці: відсутність  на  підлозі  пролитих чи  розсипаних  залишків  продуктів  харчування  тощо;

·        Пересвідчитись  у  справності  кранів  холодної  та  гарячої  води, прибрати  за  потреби  сторонні  предмети  з  робочого  місця.

·         

Під  час  миття  посуду  помічник  вихователя  зобов’язаний :

·        Дотримуватися  правил  внутрішнього  трудового  розпорядку, зокрема  й  інструкції  щодо  правил миття кухонного  посуду в  буфетних  груп  дошкільного  навчального  закладу;

·        Зняти  каблучки, браслети  тощо;

·        Не  допускати  присутності  на  робочому  місці  сторонніх;

·        Вилучити  з  ужитку  посуд, який  має  тріщини, пощерблений  тощо  та  не  залишати  на місцях  розбитий  посуд, склянки.

 

Після  закінчення  роботи  слід:

·        Прибрати  робоче  місце, викинути  відходи  харчових  продуктів;

·        Привести  до ладу  інвентар  і заховати  разом  із  мийними  засобами  в  місце  їх  зберігання;

·        Зняти  санітарний  одяг, вимити  обличчя, руки.

 

 Матеріал використано з журналу ПУДЗ №6, 2013 року